Людина – людяна. Der Mensch ist menschlich.

Menschen in L'viv
Foto: Julia Stumpf

Ein paar allgemeingültige Worte auf Ukrainisch in Form eines Gedichts, das ich den Menschen widme, die gemeinsam mit mir in der Ukraine waren. Weiter unten findest du die deutsche Version.

Декілька універсальних слів українською у формі вірша, який я присвячую тим людям, які були зі мною в Україні. Німецька версія нижче.


Людина – людяна.
Кожна така, якою вона є,
кожна по-своєму
поводиться з людьми,
справляється зі своїми емоціями –
а, можливо, ми й не знаємо,
як нам взагалі це робити.
Ми всі маємо чесноти та недоліки.
Ми всі помиляємось.
Ми всі вже колись завдавали болю комусь,
хоча ми знали,
що ми завдаємо болю.
Ми всі вже колись були егоїстичними,
ми всі вже відчували себе нелюбленими.
Ми всі боїмося того чи іншого,
деякі з нас більше, деякі менше.
Деякі з нас нещирі зі собою,
деякі, можливо, щирі.
Ми всі маємо суперечки –
одне з одним, із самим собою, з іншими.
Ми всі вже ненавиділи, а ще більше
ми любили.
Ми всі маємо рани,
байдуже, якими б глибокими вони не були.
Ми відрізняємось одне від одного
як день і ніч,
іноді тільки як світанок і сутінки.
У кожного свій відлік часу, свої почуття,
свої особисті спогади.
І, проте, ми вживаємось одне з одним,
ми пов’язані нашими спогадами,
а іноді ми пов’язані дружбою.
І, проте, ми всі живі, всі смертні,
ми всі люди, а тому людяні.
І всі ми були в Україні.


Der Mensch ist menschlich.
Jeder ist so wie er ist,
jeder hat seine Art,
mit Menschen umzugehen,
mit Emotionen umzugehen –
vielleicht wissen wir auch nicht,
wie wir das tun sollen.
Wir alle haben
unsere Stärken und Schwächen.
Wir alle machen Fehler.
Wir alle haben schon einmal
jemandem wehgetan –
auch wenn wir wussten,
dass wir jemanden verletzen.
Wir alle waren schon einmal egoistisch,
wir alle haben uns schon einmal ungeliebt gefühlt.
Wir alle fürchten das Eine oder das Andere,
manche stärker, manche schwächer.
Viele von uns sind nicht im Reinen mit sich selbst,
manche vielleicht schon.
Wir alle haben unsere Konflikte –
miteinander, mit uns selbst, mit anderen.
Wir alle haben schon gehasst und noch mehr
haben wir geliebt.
Wir alle haben unsere Wunden,
egal, wie tief sie sind.
Wir unterscheiden uns voneinander
wie Tag und Nacht,
manchmal nur wie abendliche und morgendliche Dämmerung.
Jeder hat seine eigene Zeit, sein eigenes Gefühl,
seine eigenen Erinnerungen.
Und trotzdem kommen wir miteinander aus,
sind durch Erinnerungen und manchmal auch freundschaftlich verbunden.
Und trotzdem sind wir alle lebendig, alle sterblich,
wir alle sind Menschen und deshalb menschlich.
Und wir alle waren in der Ukraine


Foto: Julia Stumpf
Mehr Poesie findest du in der Kategorie Poesie.

Schreib einen Kommentar

Deine E-Mail-Adresse wird nicht veröffentlicht.

error: Content is protected!!